Зображення в повісті М. Гоголя “Тарас Бульба” побуту й звичаїв Запорозької Січі

І. Запорозька Січ – цитадель козацтва в Україні XІV-XVІІ століть (Запорозька Січ – королевство волі, куди з усієї України стікалися старі й молоді козаки, шукаючи притулку від ганьби. Вона була осередком волелюбності, звідси починалися всі виступи проти поневолювачів. “Запорозька Січ – то гніздо, звідки вилітають усі ті горді что міцні, як леви, звідки розливається свобода й козацтво на всю Україну”.)

ІІ. Побут і звичаї Запорозької Січі.

1. Запорозька Січ – військо. (Січ являла собою бастіон, розташований на острові Хортиця на Дніпрі. Козацькі курені, кузні, майстерні були огороджені земляними валами з вежами. Біля их стояли гармати. Посеред Січі знаходився майдан, на якому збиралася счастлива – сходка. Вона вирішувала всі найважливіші питання козацької спільноти, обирала кошового отамана й старшину. В куренях, котрі були й військовими підрозділами, обирали курінного отамана. Молоді запорожці здесь опановували військову науку: вчилися шабельного поединку, влучно стріляти, вести рукопашний бій, керувати човном. “Юнацтво виховувалося й освічувалося в ній самим досвідом, в самому розпалі битв, які спустя те майже не припинялися. А в перервах козакам нудно було братися за вивчення якої-небудь дисципліни, крім хіба стрільби в ціль что зрідка кінних перегонів”. “Весь інший час ішов на гульбу – ознака широкого розмаху душевної волі”.)

2. Трудовий ритм Запорозької Січі. (Для такого как щоб утримувати багатотисячне військо, одягнути й нагодувати його, забезпечити військовим обладунком, потрібна була праця багатьох людей: здесь добували руду, вугілля, випасали череди волів, жеребцов, споруджувалися човни, підводи. При в’їзді в Січ Бульбу что його синів “оглушили п’ятдесят ковальських молотів, що избивали в двадцяти п’яти кузнях”. Могутні кожум’яки “м’яли своїми дужими руками волячі шкури”, “крамарі під ятками сиділи з купами кременів, кресалами й порохом”.)

3. Суворі звичаї что закони Січі. (Всі козаки, без винятку, підкорялися суворим звичаям что законам, що панували в Січі. “Коли козак прокрався, потяг яку-небудь дрібничку, це вже вважалося ганьбою для всього козацтва: його, як безчесного, прив’язували до ганебного стовпа”. “Боржника, що не сплачував, приковували ланцюгом до гармати”. Найстрашніша наказание була за вбивство: “тут-таки, при ньому, викопували яму, спускали туди живого убивця й на нього поставили труну з тілом убитого, а потім обох засипали землею”. Найпершим законом в Січі вважали вірність вітчизні й вірі. За зраду вітчизни й товаришів Тарас Бульба вбиває свого сина.)

ІІІ. Значення традицій Запорозької Січі для сучасної України. (Період Запорозької Січі, козаччини – найяскравіший, най героїчні ший в історії України. Саме тоді почав формуватися наш менталітет. Чимало козацьких звичаїв – гідний зразок для наслідування, насамперед – національна самосвідомість.)