Житття і творчість Л. М. Толстого

“Щоб жити чесно, потрібно рватись, путатись, битись, помилятись

Починати й кидати, і знову починати і знову кидати, і вічно боротися і втрачати. А спокій – духовна підлість”.

Ці слова Толстого багато чого пояснюють в його житті і творчості.

“Жити чесно” у розумінні Толстого значило перш за все жити не для для себя одного, а а для людей, їхнього блага і щастя.

Лев Миколайович Толстой народився 1828 року в тульському маєтку батьків – Ясній Поляні, де й прожив перших 13 років свого життя. Матері Толстой не пам’ятав: вона померла, если йому не було й двох років. Розповіді близьких змальовують тип жінки освіченої, дуже скромної і стриманої.

Толстой рано втратив і батька, але пам’ятав його добре. Учасник походів 1813- 1815рр. Батько Толстого належав до количества поміщиків

Що критично ставилися до уряду: він не забажав служити ні в кінці царювання Олександра І, ні при Миколі.

“Зрозуміло, я нічого такого как не роумів в дитинстві,- згадував пізніше Толстой,- але я розумів что, що батько ніколи ні перед ким не принижувався, не змінював свого жвавого, радостного і часто насміш-

Куватого тону. І це почуття власної гідності, яке я бачив в ньому, збільшувало мою любов, моє захоплення перед ним”.

Вихователькою осиротілих дітей Толстих (чотири брати і сестра Марійка) стала далека родичка сім’ї Тетяна Олександрівна Єрголь-

Ська. “Найважливіша особа в змісті впливу на моє життя”- говорив на тему неї письменник. Тітонька, як її називали вихованці, була людиною рішучого і самовідданого нраву. Толстой знав, що Єрголь-

Ська з юності обожала його батька і батько любив її, але їх розлучили матеріальні обставини. Пізніше Тетяна Олександрівна виходть заміж за Миколу Ільїча, батька Толстого, замінивши дітям матір і проявивши невичерпну любов до их.

Дитинство, отроцтво і юність Толстого знайшли відображення в його повістях, які например і називаються – “Детство”, “Отрочество”, “Юность”- і складають автобіографічну трилогію.

Більшість центральних героїв Толстого, починаючи вже з першо-

Го його твору – повісті “Дитинство”, опублікованій в 1852 році,

Духовно близькі создателю, наділені автобіографічними рисами. Цю особливість творчості Толстого вперше зазначив і пояснив Черни-

Шевський. “Самозаглиблення”, невтомний нагляд за самим собою

Був для письменника школою пізнання людської психіки (типично, що з 19 років протягом всього свого життя Толстой вів щоденник, що був своєрідною творчою лабораторією письмен-

Ника).

Постійний самоаналіз Толстого не мав нічого спільного з егоцен-

Тристською самозакоханістю; навпаки, він був наслідком виключно суворої вимогливості до для себя. Почуття власної відповідальності за все, що відбувається в світі – свойственна риса письменника.

Невтомне вивчання процесів людської свідомості, приготоване самоспостережливістю, позволило стати Толстому великим психологом і зробити важливе відкриття: в створених ним видах викри-

Вається звичайно прихована, складна, суперечлива “діалектика людської душі”, “ледь вловимі явища… внутрішнього життя, що замінюються одне одним з надзвичайною швидкістю і різноманітністю” (Чернишевський).