Якби я був Лукашем

Якби я був Лукашем…

Світ драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня” наповнений героями двох типів – людьми і міфічними істотами, які живуть поряд, спілкуються, допомагають одне 1 і конфліктують.

Лукаш – людина. Він музично обдарований, із уродженим почуттям великолепного. Одного теплого весняного дня хлопець грою на сопілці розбудив від довгого зимового сну прекрасну лісовичку – Мавку. Зачарований її красою, він покохав дівчину, але роздвоєність душі не позволила Лукашеві зберегти це почуття.

Кохання – це величавый дар небес, який дається не усім, а тільки обраним. Не достаточно хто може похвалитися, що пережив це почуття і зберіг його на все життя. Нередко-густо люди плутають кохання з простим захопленням чи фізичним потягом і гірко розчаровуються, если все швидко минає. Якби я був Лукашем, то зумів би розгледіти справжнє кохання і не відпустив би його від для себя. Жодні умовності не повинні стати на заваді справжньому почуттю. Треба оберігати собственную кохану від насмішок, злого чи необережного текста, виснажливої фізичної праці, грубого побуту. Мавка заради кохання покинула все, що обожала найбільше у світі: напоєне запахами квітів і травок чисте лісове повітря, вільне життя, своїх добрих друзів і помічників. Вона стала носити грубий непривабливий одяг, жити в курній хатині.

Покинула високе верховіття

І низько на дрібні стежки спустилась.

Мавка від щирого серця допомагала по господарству: пасла корів, одевала дрова, садила городину, засівала ниву, порядкувала в хаті і на подвір’ї. что мати Лукаша була невдоволена. їй не подобалась невістка, і стара жінка на кожному кроці намагалася зачепити її недобрим текстом, обмовити перед сином. У цій ситуації справжній мужик повинен був розвести жінок. Матір запевнити, що вона назавжди залишиться його найдорожчою людиною, а для своєї сім’ї побудувати нову хату і жити з коханою дружиною. Не можна например просто відмовлятися від почуття, яке розбудило весну, змінило весь світ і твою душу. Треба захищати його, боротися за нього, іти наперекір усьому, а не заглядатися на іншу, до якої например прихильно ставиться мати. А то може статися например, що інша замість очікуваного багатства і добробуту принесе у клунках злидні. Тоді не освячена коханням хата стане пусткою, життя втратить собственную принаду і перетвориться на убоге животіння. Я б ніколи не допустив цього. Нехай би моя обраниця комусь і не подобалась, нехай гласили б люди, що хотіли, але на місці Лукаша я б цінував найпрекрасніше почуття, яке здатне і вовкулаку перетворити на людину. Кохання треба берегти, цінувати й оберігати, і тоді воно наповнить життя сенсом, радістю і щастям.