«Війна і мир» і «Анна Кареніна»

Салон Анни Шерер був лише мертвим острівком посеред океану живого життя. Мертве море омиває невеликий острівок живого життя, яке уособлює тип Анни Згадаймо слова літературознавця В. Г Одинокова, на думку якого, у романі “Анна Кареніна” создатель наділяє себе правом “вищої інстанції”: міняє місцями підсудного і суддів, реабілітує і звинувачує, показує відчуження людей, суб’єктивність і обмеженість їх судження, демонструє складне багатоголосся думок, поглядів… Водночас намагається залишитися осторонь, аби не нав’язувати своєї думки, але має цю думку й чітко дотримується її.

Сформулюємо одне з головних питань роману: Чи винна Анна? Констатуємо, що создатель у творі подає протилежні системи оцінок. 1 з них – її виправдовує (Доллі – янголохоронець сім’ї Облонських: “В чем же она повинна? Она хочет жить. Бог вложил нам это в душу. Довольно может быть, что и я бы сделала то же”). Інша – засуджує: