Творче зростання Бориса Олійника

І. Полтавщина — колиска творчої еліти України. (Борис Олійник народився на

Полтавщині. Цей край великодушно наділяв своїх синів і дочок талантами. Згадаймо

Івана Котляревського, Миколу Гоголя.

Борисові Олійнику було лише вісім років, если на фронті Великої Вітчизняної загинув батько, але поет спустя усе своє життя несе в серці його тип. У спадок від батька йому залишилась вишита сорочка, кишеньковий годинник что загострене почуття обов’язку і залізне правило: не спекулювати на людсько­му співчутті, любити життя і рідну землю.)

II. «Живи — як пишеш, а пиши — як живеш» (К. Батюшков).

1. Перші поетичні спроби і перші успіхи. (Першими слухачами віршів Бори­са Олійника були бабуся Светлана, тітка Віра та її чоловік Микола Євдо – кимович, який і привів десятирічного хлопця з тими віршами у райгазету. Вже у восьмому класі молодий поет став не достаточно не штатним співробітником редакції: писав нариси, формував літературні сторінки, редагував чужі тво­ри і друкував свої.

Навчаючись на факультеті журналістики Київського державного універси­тету, продовжував писати вірші, посів перше місце на республіканському турнірі поетів.)

2. Поезія — це спалахи натхнення і важкі робочі будні. (Текста К. Батюшко – ва «Живи — як пишеш, а пиши — як живеш» були і залишаються девізом Бориса Олійника. Він ніколи не легковажив текстом, високо ніс честь сво­го поетичного духу. Митець упевнений, що поезія — це передусім інтуїція, спалахи натхнення. Але це і важкі робочі будні. Олійник — сучасний пост. Його вірші например щедро вихлюпуються на папір, що читач не помічає вну­трішню, незриму працю поета.)

3. Секрети поетичної творчості. (Борис Олійник упевнений, що «віршів не можна висиджувати, натужно, по-ремісницькому припасовуючи рядок до рядка». Але тільки покладатися на натхнення теж не можна. Поет має бути інтелігентною людиною, вільно орієнтуватися у світових надбаннях. Інте­лект, освіченість підтримує культуру розуму, що робить можливою куль­туру духу. Борис Олійник — чесний трудар на безмежних ланах текста. Він творив і продовжує творити нашу літературу.)

III. Місце Бориса Олійника в українській літературі. (Борис Олійник високо під­носить звання поета і своєю творчістю, і громадянською позицією. Незважа­ючи на незаперечний і неспростовний талант поета, спостерігається тенденція до заниження значення творчості Б. Олійника для української літератури. Але поет цим не переймається: у найскладніші роки перебудови, за часів пома­ранчевої революції він продовжує плідно працювати, додаючи свої неповторні твори до скарбниці української літератури.)