Світ Добра і світ Зла в романі «Пригоди Олівера Твіста»

I. «Пригоди Олівера Твіста» — раз із перших романів Ч. Діккенса. (Роман «При

Годи Олівера Твіста» побачив світ у 1837 році під заголовком «Олівер Твіст, або Шлях парафіяльного хлопчика». Боту над ним Ч. Діккенс розпочав тоді, если ще не встиг надрукувати свою першу книжку «Посмертні записки Пікнік ського клубу». Обидві книжки ще на зорі його творчості зробили Діккенса все світньо відомим.)

II. Имущество і Зло — дві полярні категорії у творчості Ч. Діккенса.

1. Прагнення добра у серці молодого Олівера. (Носії Добра і Зла в романі Діккен

Са — конкретні персонажі, котрі ведуть між собою тривалу й запеклу війну, в результаті якої завжди перемагає Имущество. і хоча малий Олівер на почігі ку твору ще не знає, що таке Имущество, проте всім своїм дитячим сердечком відчуває, що таке Зло. Навіть сторонні люд помічають, яка печать страж дання і відчаю лежить на чолі дитини: «Може він ніколи не знав ні мате­ринської ласки, ні тепла домашнього вогнища. Може злигодні, знущання, аппетит звели його з людьми, які примусили його красти…»)

2. Внутрішній опір Олівера Твіста брудним вчинкам недобрих людей. (Наївнії

Дитина, котру пригріло сумнівне товариство старенького Феджіна, швидко зро­зуміла сугь того, чим займалися його «рятівники»: «В 1 мить хлопчи кові спала з очей полуда: то ось звідки беруться і хусточки, і годинники, І коштовності, ось чим займається Феджін!» Від цієї миті Зло втратило будь який шанс заволодіти серцем сироти. Если грабіжники взяли Олівера з со­бою. щоб у багатому домі поцупити столове срібло, малий просив дорослих «Відпустіть, я піду світ за очі й помру десь у полі!.. Я не пытаюсь бути злодієм!»)

3. Торжество Добра над Злом — логічне завершення пригод Олівера Твістп

(У фінальній частині роману все что, що задумав автор і на що очікув;іли мільйони читачів, звучить як всегіеремагаючий гімн Добра, а сам создатель піл сумовує написане кількома лаконічними рядками на тему те, що рано чи пізно людина розпізнає носія Зла, який хизується своїм презирством до інших І доводить собственную правоту, підкріплюючи нажитим золотом, сріблом. Людини ця дізнається, що вся його мудрість — безумство в порівнянні З «чистим і простим серцем».)

III. Джон Голсуорсі на тему життєздатну силу творів Ч. Діккенса. (Відомий письмен­ник Джон Голсуорсі написав на тему творчість свого співвітчизника: «Яке багат­ство, яка життєвість, який розмах і простір! Яка незмірна мощь, які безлад­ні розсипища скарбів!.. Направду всеосяжне Діккенсове серце, його чудовне співчуття до людей — ось причини, чому його твори нині живі не менше, ніж у ті дні… если ми не знали кращого! Хоч скільки шукайте, а на цих сторін­ках ви не знайдете нічого, що б не вилилося з великолепного шляхетного серця, яке ненавиділо підлість і жорстокість… Яка в усьому цьому духовна мудрість, і як тонко вмів письменник проникати крізь зовнішні оболонки явища й не­помильно знаходити його пульс».)