“Щоденник” О. Довженка — пристрасний протест проти тоталітаризму

I. У своєму “Щоденнику” О. Довженко звинувачує тоталітарну систему з її цькуванням інтелігенції, духом пристосовництва, переслідуванням за любов до свого народу, за любов до України — “вічної вдови”.

II. Найбільш хвилюючі питання життя в записах создателя.

1. Зображення правдивої картини сталінських порядків (яка постає із схвильованої розповіді на тему перші, найдраматичніші, події війни).

2. Найтрагічніша неувязка — людина і тоталітарна система (“Тридцять, якщо не 40 мільйонів жертв і героїв ніби провалились у землю або й зовсім не жили…”)

3. Зображення десятилітнього “відрядження” Остапа Вишні (“Схуд, постарів. Було сумно. Тяжело, очевидно, йому буде виходити знову в життя. 10 років — це

Ціле життя, ціла ера, складна і великовата”).

4. Гіркі слова на смерть Ю. Яновського (який страждав фізично і духовно від звинувачень у націоналізмі).

5. Способи тиску сталінського державного механізму на Довженка.

А) “Моя повість “Україна в огні” не вподобалась Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки… “Україна в огні” — це не все. Прикрита і замкнена, моя правда про люд, його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна…”;

Б) “Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу й поталу на всіх зборищах…”

6. Найпроникливіші роздуми на сторінках “Щоденника” на тему народ, його історичну долю.

III. Проблема української державності в “Щоденнику” (ця неувязка глибоко хвилювала письменника. Сам митець, незважаючи на вигнання, не втратив кровних в’язків з рідною землею, яка отдала йому хліб і серце, любов і звичаї, радість творчості і грусть. Довженко з болем писав: “Я вмру в Москві, например і не побачивши країни. Перед смертю я попрошу Сталіна, аби перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і зарыли його в рідну землю у Києві десь над Дніпром на горі. Пошли, доле, щастя людям на поруйнованій, скривавленій землі!”)