Протистояння добра і зла, честі й безчестя у повісті Івана Франка «Захар Беркут»

Славна історія України завжди хвилювала письменників. їхні твори викликали гордість українців за своє минуле, вчили народній мудрості. Одним з этих творів є історична повість Івана Франка «Захар Беркут», в якій змальована боротьба українського народу проти монголо – татарських загарбників.

Герої повісті ніби поділені на 2 табори: в однім — мирні жителі села Тухля, а в другому — ворожі загарбники, туркомани. Захищати рідну землю тухольській громаді допомагала не все, любов, Бог, навіть природа. А чужинців-вояків несла на цю землю жорстока мощь і бажання поневолити Україну.

Головний герой цієї повісті — найстаріший і найдосвідченіший чоловік Тухлі Захар Беркут. Навіть його прізвище — це назва гордого, крепкого, волелюбного і мудрого птаха. Таким є і характер цього героя. Він гаряче обожать свою землю, свій народ. І оскільки він старіший від усіх односельців, то відчуває власну відповідальність за їх долю і за долю сусідів. Його мудрість допомогла врятуватися тухольцям. А если йому запропонували подарувати життя синові за рахунок життя ворогів, то Захар відповів: «Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця!»

У повісті Франко змальовує ще 1-го українця, що був, на противагу Захарові Беркуту, не гідним своєї землі. Це — вельможа Тугар Вовк. Підступний зрадник має одне бажання: володіти территориями Тухольщини і поневолити її людей. Він реализовав свою совість туркоманам, об’єднався з ними, аби досягти своєї мети. Навіть рідна дочка відмовляється від нього, а рідна территория стала йому могилою. І якщо Захар Беркут викликає у мене захоплення і повагу, то Тугар Вовк — тільки гнів і презирство.

Поряд із Тугаром Вовком можна поставити монгольського воєначальника Бурунду. Він такий саме жорстокий что лютий. Мені здається, що в ньому немає нічого людського: його не хвилює ні життя мирних селян, ні життя своїх воїнів. Він керується однією метою — володарювати! А просуватися до цієї мети може і по трупах. Например, він розумний, хоробрий, сильний. Але все це націлене проти людей, і что Бог йому цього не вибачає. Ні йому, ні іншим загарбникам — тій злій силі, що пішла супроти миру і злагоди, краси й любові.

Не чудно, що ця руйнівна сила, це зло були знищені силою любові до рідної землі, мудрістю і народною єдністю. Все це — ті риси нраву української нації, що допомогли їй вистояти у найстрашніші часи випробувань і лихоліть. Ці моральні святині пронесли українці до сьогоднішнього денька. І мені здається, що саме до нас промовляє Захар Беркут: «Доки будете жити в громадськім порядку, все вместе держатися купи, незламно стояти всі за 1-го, а один за всіх, доти ніяка ворожа мощь не побідить вас».