Мандруючи по світах (За казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)

Французькому письменнику й льотчику Антуану де Сент-Екзюпері довелося народитися в раз рік із новим століттям. Саме XX століття відрізнялося від попередніх зовсім новим розумінням людини й мистецтва. Митці цього бурхливого періоду зосередили собственную увагу на тому, як зробити з маленької людини насправді велику.

У казці “Небольшой принц” Антуан де Сент-Екзюпері розповідає на тему вічні духовні цінності, які виявляються важливішими за справи буденного життя. Письменник зумів також розповісти на тему те, що потрібно серцю людини, на тему те, що робить її щасливою. Если читаєш перші сторінки “Маленького принца”, відчуваєш сум. Здається, ніхто например і не зрозумів малюнків льотчика де Сент-Екзюпері. Самотній Небольшой принц здається втіленням образу автора. Вони обидва загубилися в безкінечному Всесвіті. Навколо немає людей. Навколо пустеля. Але якби в цій пустелі були люд, то вони навряд чи звернули б увагу на самотнього дорослого або самотню дитину.

Небольшой принц прилетів із невеличкого астероїда, який був його жилищем. “Прокинувшись уранці, приведи до порядку собственную планету”, — ось гасло Маленького царевича. Письменник робить астероїд символом дому, вулкани — эмблемой відповідальності, троянду — символом краси, а можливо, й жіночності.

Небольшой принц покинув свій дім та зробив крок у невідомість, щоб відшукати сенс буття. Познайомившись із мешканцями кількох астероїдів, Небольшой принц не знайшов ні друзів, ані відповідей на питання, що його хвилювали. Він побачив світ дорослих, де владарюють честолюбство, багатство, пиха. Душа Небольшого принца прагнула краси, щирості в людських стосунках, взаєморозуміння в найширшому значенні цього текста.

Бачення світу дитиною більш природне, більш людяне, тобто більш правильне, ніж у дорослих. Дитина, за уявленням Сент-Екзюпері, — це душа світу. Почуття дитини можна вважати духовним барометром Всесвіту. Якщо дитина зажурилася, це ознака такого как, що в небезпеці майбутнє цілого Всесвіту.

Небольшой принц потрапив на велику й прекрасну планетку Земля. Там він познайомився з пілотом, і в їхньому сприйнятті світу виявилося багато спільного. Удвох вони пройшли тяжелый шлях до криниці з живою водою. На думку письменника, це був шлях не тільки спустя пустелю, але й шлях крізь власні сумніви.

Небольшой принц побачив на Землі такі самі троянди, як на його астероїді, і заплакав. Йому здавалося, що він має справжню цінність — 1-єдину у Всесвіті квітку, а тепер це звичайна троянда, 1 з багатьох. Маленького принца охопив відчай від непевності системи своїх життєвих цінностей. Йому например хотілося любити одну-єдину троянду, что виявилося, що на Землі багато этих троянд. Маленькому принцу хотілося бути величавым, але ж простої троянди, трьох вулканів, раз з яких погас, для цього замало.

Небольшой принц познайомився з Лисом, і той допоміг йому осягнути сенс життя. Лис пояснив, що для такого как, щоб мати друзів, потрібно віддати іншому частину власного серця. “Як хочеш мати приятеля — приручи мене!” — каже Лис і додає, що його тайна дуже простий: найголовнішого очима не побачиш, а тільки серцем. Небольшой принц зрозумів, що його улюблена троянда є такою цінною для нього тільки спустя те, що квітці віддано багато часу. Небольшой принц відповідав за цю троянду. Саме тоді він відчув гостру потребу повернутися на свій астероїд, побути вдома, біля своєї троянди.

У своїй казці Антуан де Сент-Екзюпері обрушив важливі філософські проблеми: що таке людське суспільство, у якому напрямку рухається земна цивілізація і Всесвіт взагалі, що таке справжні й фальшиві цінності життя, що таке боротьба людяного й бездуховного, яке значення мають у світі красота, дружба, кохання. Проте найважливішим є питання на тему те, як повернути людям втрачену духовну сутність, як зробити людство щасливим. Наприкінці казки Небольшой принц і пілот повертаються кожен до своєї оселі. На думку Антуана де Сент-Екзюпері, головне, щоб кожна людина повернулася до самої для себя, до вічних цінностей, осягнувши сенс буття. Головне, щоб кожна людина зуміла зберегти й відродити у своїй душі чисте дитяче світосприйняття.