Краса пейзажної лірики П. Тичини («Де тополя росте…», «Гаї шумлять…») (2)

Поет Павло Григорович Тичина був надзвичайно талановитою і обдарованою людиною: отлично малював, мав чудовий голос, грав на багатьох музичних інструментах. І поетом він був незвичайним, самобутнім. Уже перша збірка поета «Сонячні кларнети» одразу здобула визнання читачів. Це збірка пейзажних малюнків-акварелей, це гімн землі, що звучить світло й урочисто. До цієї збірки увійшов і вірш «Гаї шумлять», що став перлиною української пейзажної поезії. У вірші яскраво і гармонійно поєднуються людські почуття і красота природи. Здається, що у вірші немає нічого чудного, незвичайного: простий сільський краєвид. Гай, річка, а в небі пливуть легенькі хмаринки. что під пером митця, що крім величавого поетичного обдарування мав ще талант живописця, співця й музиканта, вид ця постає дивовижно прекрасною. Поет чує скрізь чарівні казкові мелодії, бачить незвичайну красу.

Щось мріє гай —

Над річкою.

Ген неба край —

Як золото.

Мов золото-поколото,

Горить-тремтить ріка,

Як музика.

Дуже вміло, поетично добирає поет слухові что зорові образи: гаї шумлять, дзвін гуде, хмарки біжать, трави негромко шепотять. Художню довершеність твору надають і вдало підібрані порівняння й епітети (купаючи мене, мов ластівку, шепіт травок голублячий), а також метафори (мріє гай, думки пряду). У поезії передається радісний, світлий настрій ліричного героя, його захоплення красою рідної землі.

У всій своїй чарівній красі постає перед нами велична природа у поезії «Де тополя росте». Читаєш її і відчуваєш, що потрапив у розкішні степові простори, де вже достигає і хитається на вітрі золоте колосся, стиха віє вітерець і співає жито собственную мудру прекрасну пісню — пісню життя.

Шумить жито, співа,

Заохочує существовать.

Вітерець повіва,

Жито хилить, п’янить…

З висоти дивиться на цю красу висока струнка тополя, і тремтить вдалині виднокруг, а ліски за обрієм здаються затягненими ріденьким туманцем. Оригінальна образність вірша, його виняткова музичність зробили його одним із найпопулярніших творів.

П. Г. Тичина збагатив скарбницю української літератури прекрасними зразками пейзажної лірики. Він співає гімн матері-природі, рідній землі настільки тонко й мелодійно, що твори його називають наймузикальнішими творіннями світової поезії.