Книга в житті людини

У ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. А потім ми й самі навчаємося розуміти друковане текст. Книга з’явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків собственную мудрість, знання, красу художнього слова. З історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. Лише згодом винайшли папір і почали друкувати книжки.

Перші книги були рукописними. їх створення займало чимало часу і сил. Витоки вітчизняної рукописної книжки починаються з часів Київської Русі. Завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати на тему те, як жили наші предки. Найбільш детальний літописний звід укладений ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Називається він «Повість минулих літ» і розповідає на тему розселення слов’ян, про утворення держав, на тему перших руських князів. Рукописною книгою є також 1 з найдавніших пам’яток української писемності — «Слово о полку Ігоревім».

Рукописні книжки завжди цінувалися дуже дорого і користуватися ними имела возможность обмежена кількість людей. Доступнішими книги стали відтоді, если їх почали друкувати. Першодрукарями були Іван Федорів, Франциск Скорина, Єлисей Плетецький. Книгодрукування починалося з перших несміливих спроб, а потім цей процес удосконалився. Книжек ставало все більше і вони були кращої якості.

Сьогодні важко уявити наше життя без книжек. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше на тему навколишній світ, життя інших людей. Друковане текст нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

Книжки — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люд збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти что інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на 1 з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книжках залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

В Україні книжку шанували здавна, ще з часів Київської Русі..Книжна урок в нашій Батьківщині почалася за часів князювання Володимира. Ще більшого розквіту здобула при Ярославі Мудрейшему. В одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, нередко читав їх вдень і вночі. Він зібрав багато писарів, які перекладали книжки з грецької мови на слов’янську.

Ярослав Мудрий не тільки сам любив книжки, був освіченим. Він дбав і про розвиток освіти в державі. Раз історичний факт свідчить, що в Новгороді Ярослав зібрав триста дітей старост і священників і звелів навчати їх.

Народна мудрість каже, що книжка вчить, як на світі жити. І це дійсно например. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати спустя століття і краще розуміти сьогодення.