«Історія Русів» — адресований у віки змістовий та почуттєво-патріотичний заряд» (В. Соболь)

Правдива історія України, її тернистий шлях постає перед нами зі сторінок найвизначнішої пам’ятки української політичної думки кінця XVIII століття, названої невідомим создателем «Історія Русів». Це своєрідним фактах на тему історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII століття.

Знайомство із цією унікальною працею переконало мене у что, що Київська Русь — першодержава тільки українського народу. Український сучасний поет і політик Іван Драч здійснив 1991-го року переклад «Історії Русів» нашою рідною мовою і зазначив: «Ця книга для того, щоб ми стрепенулись».

Заборони, замовчування» непомічання супроводжували що книжку до свого читача протягом довгих літ (вперше видана була в Нью-Йорку 1846-го року).

«Історія Русів» тривалий час вважалася книгою крамольною, оскільки незаперечно стверджувала самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своєю мовою, історією, традиціями. Русь, Рутенія (нині Україна) і Московія, люд якої називаємо нині руським, — це різні землі й різні поняття.

Авторові було небезпечно оприлюднювати своє ім’я, оскільки він сміливо й переконливо заперечив насаджувану російськими істориками – шовіністами думку, ніби Україна з’явилася тільки в XIV-му столітті. Русь, довів создатель, — це Україна, а не Росія. За свідченням історика В. Шевчука, головна засада твору — «натуральне, моральне что історичне право кожного народу на

Самостійний державно-політичний розвиток, а боротьба українців за визволення — головний зміст книги».

Мене вразило что, що ця видатна книга поширювалася серед читачів таємно. Людям потрібна була не все, і книга давала її.

«Історію Русів» читали Т. Шевченко і О. Пушкін, А. Метлинський і М. Костомаров, М. Гоголь і М. Драгоманов, П. Куліш і С. Руданський… Можливо, саме під впливом цієї книжки зміцніло Шевченкове переконання в тому, що толика українського народу не менш трагічна за долю народу єврейського.

Тайна надзвичайної привабливості твору — в поєднанні історичного что художнього потенціалів. Особливе місце в «Історії Русів» відведене этим непересічним особистостям, як Богдан Хмельницький (уривок «Хмельницький, Барабаш і

Рескрипт короля») что Іван Мазепа (уривок «Прокламація гетьмана Мазепи»).

Невідомий создатель описує державотворці діяння Б. Хмельницького як високопатріотичні, загальнонародні. Гетьман — людина, котра вміє стратегічно мислити, знаходити вихід із найскрутніших ситуацій, приймати відповідальні історичні рішення. Доба Хмельниччини что її видатний представник займають у книзі чільне місце.

Гетьмана Мазепу создатель показує як людину, наділену багатьма чеснотами. В особистості його відзначається насамперед військовий хист, вправність что вмілість. Ідею незалежної України гетьман пов’язує з наміром визволитися з-під влади російського повелителя, уклавши угоду із шведським королем Карлом XII. Мазепа живой цією ідеєю, прагнув відкрити своїм співвітчизникам очі на справжній лагерь речей, пробудити почуття історичної пам’яті і національної гідності.

Одним із смислових центрів твору є прокламація Івана Мазепи, в якій гетьман-патріот розкриває перед народом свої благородні наміри, величні плани, пов’язані з побудовою самостійної України. Мудра книжка вчить нас бути справжніми патріотами, вивчати правдиву історію своєї країни, всіляко сприяти утвердженню незалежної, самостійної держави, в якій житимуть щасливі своєю долею українці-руси.