Фольклорні мотиви в поезії І. Франка (1 варіант)

В пісні что лиш живе, що життя дало.

І. Франко

Травневий негромкий вечір у моєму селі. Спалахнули ясні зорі, серед их гордо пишається золотий місяць. Повітря чисте, свіже. Стою й милуюсь садом, укритим білим серпанком. Здалека долинула сердечна пісня. Заслухалась…

Ой ти, дівчино, з горіха зерня,

Чом твоє серденько — колюче терня?

что це ж поезія зі збірки “Зів’яле листя” Івана Франка, який знав багато народних пісень! Збірка є чудовим зразком такого как, як поет, користуючись національною пісенною формою, створює власну оригінальну поезію, підносить проблеми загальнолюдського значення. У вірші “Ой ти, дівчино, з горіха зерня” Франко скористався ритмікою поширеної в народі пісні “Ой ти, дівчино, горда что пишна”. Автор уживає епітети й порівняння, притаманні народній пісні. Дівчина порівнюється з ясною зорею, горіховим зерням. Очі коханої кращі від сонця, адже вони запалюють коханому серце пожаром, будять у нього незгасиме почуття любові. Поет уживає пестливі текста, такі як: “устонька, серденько”. Я захоплююсь тим, як Франко вміє передати глибину почуттів людини, її душевні болі. Більшість віршів иного жмутку “Зів’ялого листя” пов’язані з народною піснею.

У народних українських піснях червона калина — це знак ніжної й вродливої дівчини. А явір, дуб — гарного парубка, хоча у вірші “Червона калино, чого в лузі гнешся?” тип дуба виступає як символ ворожої сили. Червона калино, чого в лузі гнешся? Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?-До сонця не пнешся? Здесь Іван Франко скористався пісенними засобами, тобто засобом повторення зворотів. Поезія має алегоричний зміст, бо й між людьми груба мощь нівечить людську красу, закриваючи дорогу до повноцінного життя.

Мені було боляче читати на тему страждання героя через неподілене кохання у поезії “Чого являєшся мені у сні?” В епітетах что порівняннях (“немов криниці дно студене”, “мов зарево червоне”, “чуда золотого”) передано чарівність образу коханої і її стриманість у ставленні до ліричного героя.

А ось у вірші “Розвивайся ти, високий дубе” дуб виступає паралеллю до виду народу, символізуючи могутні народні сили, що скуті оковами неволі:

Розпадуться пута віковії,

Тяжкії. кайдани,

Непобіджена злими ворогами

Україна встане.

Використавши традиційні народнопісенні форми, Франко створив веснянки, які наповнив почуттями волелюбності, величезною силою пробудження природи й душі:

Сійте в головах думи вольнії,

В серцях жадобу братолюбія,

В грудях сміливість до величавого

Бою за добро, щастя й волю всіх!

У фольклорі тип сіяча-хлібороба виступає як утілення працьовитості, духовного благородства, безкорисливої любові до людей. Сіяч-хлібороб у Франка — це борець за щастя народу.

“Веснянки” Каменяра выделяли натхнення багатьом українським письменникам і композиторам.

Для кас, молоді, вірші Івана Франка мають виховне і пізнавальне значення, что що, читаючи їх, ми знайомимося з історією что традиціями наших предків, відчуваємо їхні переживання, торкаємось разом з поетом найпотаємніших струн людської душі, навчаючись співчувати й любити.