Ежен Йонеско та його п’єси

Ежен Йонеско народився 26 листопада 1909 року в румунському місті Слатін. Нерідко датою його народження помилково називають 1912 рік. Це пов’язано з тим, що у 1950і роки сам Йонеско “відняв” у для себя три роки, прочитавши статтю Жака Лемаршана на тему появу нової генерації “молодих драматургів”, серед яких називалося ім’я Йонеско. Його батько, юристконсульт Еуген Іонеску, був румуном, а мати — Тереза Іпкар, француженкою, дочкою французького інженера, що оселився в Румунії. Відтак Йонеско був пов’язаний з двома національними культурами. Дитинство він провів у Франції (відразу після народження хлопчика батьки переїхали до Парижа), а роки юності — у Румунії. 1929 року він вступив на літературний факультет Бухарестського університету, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Родікою Буруляну, з якою прожив разом довге життя.

Деякий час Йонеско викладав французьку мову, а румунською він видав на початку 30х років збірку поезій “Елегії” что книгу есе “Ні”. 1938 року, отримавши урядовий грант, він приїздить до Парижа, де працює над докторською дисертацією на тему мотиви гріха і смерті у французькій поезії після Бодлера, яку він захистив у Сорбонні. Під час війни Йонеско живе у Франції, працює коректором в юридичному видавництві. Там він познайомився з середовищем чиновників, яке згодом відтворив у “Носорогах”.

1949 року Йонеско створює свій перший “абсурдистський” твір — “натуралістичну комедію” “Жак, або Підкорення” (за текстами автора, це була пародія на “бульварний арена” і “сімейну драму”). Але відомою стала спочатку його “антип’єса” “Голомоза співачка”, яка була поставлена в 1950 року в паризькому “Театрі Ноктамбюль”. Прем’єра “Голомозої співачки” ознаменувала народження “театру абсурду”. Назва п’єси — чиста умовність, адже голомозої співачки не тільки немає серед дійових осіб, але на тему неї взагалі згадується одного разу, між іншим. У яві 10 Головпожежник, що збирається йти, раптом зупиняється й питає: “До речі, як там что Голомоза Співачка?”, на що йому відповідають: “Як завжди, не міняючи зачіски”.

Спочатку п’єса мала менш шокуючу назву “Англійська без зусиль”, а її задум походив від власного досвіду Йонеско з вивчення англійської мови. Драматург зізнавався, що наївні діалоги англійського підручника поставили його перед “фундаментальними істинами”, якот: “підлога — понизу, а стеля — наверху”, “тиждень має сім днів” і т. п. У подальших уроках підручника з’явилося подружжя Смітів, їхня покоївка Мері что друзі Мартіни — усі вони згодом перетворилися на персонажів “Голомозої співачки”.