Весь архив раздела: Мода

Американський романтизм 19 століття в літературі

В розвитку американського романтизму виділяють 2 періоди: ранній (20 – 30 рр.) і пізній (40 – 60 рр.). Ранній етап представлено іменами Вашингтона Ірвінга что Фенімора Купера; перехідним етапом вважається творчість трансценденталістів – Емерсона что Торо; пізній романтизм є пов’язаним з діяльністю Едгара По, Натаніеля Готорна, Германа Мелвілла, Гаррієт Бічер-Стоу, Генрі Лонгфелло что Уолта Уітмена. Американський романтизм розвився на фоні видатних подій американської історії: буржуазна революція ХУІІІ ст. призвела до створення Соединенные Штаты; війна Америки за незалежність (1812 – 1814), яка призвело до визволення від англійського володарювання, рух за відміну закону на тему рабство, який отримав назву аболіціонізму (від англ. to abolish – відміняти закон). Фінальною подією, яка залишала по собі глибинний слід в літературі, стала війна між Північчю і Півднем (1861 – 1865), яка почалася спустя спір між промисловою Північчю і плантаторським Півднем за Дикій Захід, але згодом перешла в героїчне діяння мешканців північних штатів за демократичні перетворення, за знищення ганебного рабства. Этим чином в літературі американського романтизму набули розвитку 2 напрямки: аболіціоністський, головним жанром якого стала “повість раба”; і “плантаторська традиція”, головний представник якої, Вільям Гілмар Сіммс, писав у слащавому дусі про життя чорних рабів на плантаціях і прославляв плантаторів, порівнюючи їх із давніми римлянами.

Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні”

Алегоричні образи в творі Лесі Українки “Досвітні огні”

I. Леся Українка – приятель і захисник народу. (Леся Українка своїм життям, своєю невтомною працею зарекомендовала, яким повинен бути народний митець. Собственную безмежну любов до вітчизни, до українського народу поетеса розкрила у багатьох літературних творах.)

Актуальність вибору Івана Вишенського в наш час (за поемою І. Франка “Іван Вишенський”)

Если читаєш поему Івана Франка “Іван Вишенський”, то відчуваєш, що кожний рядок, кожне її текст звернене до нас сьогоднішніх. Афонський чернець надзвичайною силою свого красномовства став на захист українства, виступив проти нищення народу, його віри і мови.

Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера (2 варіант)

Гійом Аполлінер називав своє мистецтво “новим реалізмом”, “надреалізмом”, “сюрреалізмом”. Цей термін вперше прозвучав з уст поета у 1917 році й визначив появу нової модерністської течії. Сюрреалізм прагнув “створити видимість надреальної дійсності, яка поєднує риси яви й сну”, перебуває поза логікою, резонами розуму, традиційними естетичними та моральними общепризнанными мерками”. У сюрреалістичних творах, як правило, присутнє строкате зібрання власних страхів і наслань, незрозумілих явищ — влеки чи мари, без пластичної цілісності композиції, але з утвердженням насолоди від почуття розкутості, творчої свободи, від звільнення глибоко захованих думок і сутностей, навіть від звільнення мови від бідноти граматики.

Афоризми з поезій В. Стуса

I. Зміст что форма. (Поетична мова Василя Стуса запам’ятовується читачеві своєю лаконічністю что динамічністю. Вживаючи короткі, здебільшого прості речення, поет ніби складає мозаїку, а на загальній картині ми вже бачимо усе, що хотів написати поет. Проте саме спустя авторський мовний стиль «загаль­на картина» не втрачає такої емоційної напруженості, що дивуєшся, як спустя слово можна передати стільки емоцій?)

А. П. Чехов і театр

Арена був для Чехова першим коханням. Цій любові він залишався вірним усе своє життя. Арена створив Чехова, і драматург відплатив йому тим же – він створив арена.
Чехов нерідко зарікався писати для театру, але він не міг не повертатися до нього.
Типично також і те, що жанр водевілю він віддавав перевагу високим жанрами театру. Відомо: Вишневий сад Чехов задумав як чотириразовий водевіль, де чорт буде ходити ходором. Мрія написати неплохой водевіль, за спогадами сучасників, була мрією його життя. Це можна пояснити тим, що, крім нешкідливих водевільних протиріч, жарти, урочистості сміху, водевіль означав для Чехова среднее учебное заведение майстерності – відточений стиль і лаконізм. Згадаймо основний чеховський принцип: Мистецтво писати – це мистецтво скорочувати. Одноактні сценки і жарти Чехова допомагають зрозуміти, чому глибоку і ліричну п’єсу Вишневий сад він був схильний вважати водевілем. Однак сьогодні Чехов – драматург, чиє мистецтво в значній мірі визначило фізіономію театру XX століття. Він приніс на сцену нові форми, новий зміст і новий дух.

І. А. Кочерга та його славнозвісна історична п’єса “Ярослав Мудрий”

Іван Антонович Кочерга – драматург, і світогляд митця формувався поступово, увесь вільний час Іван Кочерга віддавав театрові, він самостійно поглиблював свої знання з історії, мистецтва, літератури, філософії. У 1904 році молодий І. Кочерга заявив на тему себе як театральний критик. У чернігівських печатных изданиях він публікував рецензії та статті. У 1910 роді створена перша п’єса російською мовою «Песня в бокале». У 1925 році пише першу п’єсу українською мовою «Фея гіркого мигдалю», а в 1927 році драматург створив історичну драму «Алмазне жорно». Звернення до давніх історичних подій знайшло своє відображення у драматичній поемі «Свіччине весілля» (1935). Під час війни І. Кочерга продовжував активну творчу діяльність.