Весь архив раздела: Красота

Аналіз «Кавказ»

Тематичним продовженням поеми «Сон» є поема «Кавказ», присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. «Кавказ» — ще 1 геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності.

Аналіз «Кайдашева сім’я»

(1879)

На тему популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладів іншими мовами. что, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю «веселу» повість, хочеться плакати або принаймні жалкувати й мучитися досадою: адже на наших глазах відбувається самознищення чогось надзвичайно важливого, що є в людському житті, — домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська мощь руйнування, котра несподівано озивається в цих нелихих, роботящих людях.

Аналіз «Гімн»

Усе життя Івана Франка пройшло під символом любові до рідного народу. Він не тільки вважав за святий обов’язок служити людям, а й благословляв добровіль-хотя взятий на свої плечі тягар.

Своєю творчістю Іван Франко звершував безнастанний подвиг – вів свій люд до щасливої долі. Вже друга поетична книжка “З вершин і низин” (1887) засвід-чила, що у літературу прийшов мужній поет-громадянин, якому боліли кривди свого уярмленого, роздертого ворожими кордонами народу.

Американський письменник О. Генрі

О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру «короткої розповіді» (впогі-віогу). Перед смертю О. Генрі висловив намір перебежать до складнішого жанру – до романа: «все, що я писав до цих пір, це просто балощі, проба пера, в порівнянні з тим, що я напишу спустя рік». У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися, і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше, за текстами Дженнінгса («Через темряву з О. Генрі»), почав цікавитися соціальними неуввязками і виявив своє негативне ставлення до буржуазного суспільства». Герої О. Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, прачки, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, живописцы, робочі, інженери, пожежники – змінюють один 1-го. Умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону такого как, що відбувається, дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що ще більш підсилює несподіванку фіналу.

Актуальність творчості Леоніда Глібова

Талант справжнього митця проявляється в что, що його твори залишаються актуальними в різні часи і в різні епохи.
Байку «Мірошник» Леонід Глібов написав у 1853 році. Це був переломний період в історії Російської імперії: стара кріпосницька система заважала розвиватися новим капіталістичним відносинами. Настав час, если необхідно було докорінно змінити життя суспільства. Скасування кріпосного права стало визначною віхою в житті усієї держави. Ніби передчуваючи такі зміни, частина поміщиків-кріпосників прекратили турбуватися своїми господарствами, байдуже спостерігали за їх руйнуванням. Этих горе-хазяїв висміювало багато байкарів. Леонід Глібов переніс узагальнений тип розгубленого, безпорадного господаря на український грунт.

Актуальність конфлікту твору Б. Шоу “Пігмаліон” — конфлікту між зовнішньою культурою і духовною сутністю людини

П’єса “Пігмаліон” є зразком драми-дискусії, головний конфлікт якої полягає в і ому, чи може людина втручатися в долю іншої людини, навіть тоді, если робить вона це з кращих міркувань. Чи має вона, ця людина, моральне право визначати для іншої норми й правила поведінки, полностью не дотримуючись їх сама? Чи правомірно це?

Активно-творче ставлення до життя в поезіях Гійома Аполлінера (1 варіант)

Одним із найяскравіших представників світового авангарду є французький поет Гійом Аполлінер. Його творчість, багатогранна й разнопланова, пройнята життєстверджувальними настроями, пропагує активно-творче відношення до буття. За цією манерою можна впізнати будь-яку поезію Аполлінера, не переплутавши її з твором жодного іншого поета.