Аналіз «Заповіт»

Заповіт Т. Шевченка – патріотичний гімн.

“Заповіт” Тараса Шевченка є бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі.

Твір був написаний у грудні 1845 року, если Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба создателя, проте “причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку спостерігав і вивчав поет у 30-40-х роках…”

Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється палочка любов до трудящих, до рідної землі, віра в что, що пригноблені повстануть, розірвуть кайдани і побудують нове суспільство. Спочатку создатель ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим на могилі, серед широкого українського степу. Він хоче:

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видать, було чути,

Як реве ревучий.

Дніпро здесь символізує могутність народу. Автор замість звичайного “реве Дніпро” використовує тавтологію “реве ревучий”, щоб надати образові сильнішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки на тему повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання:

Поховайте что вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

І Волю окропіте.

Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому способі, виражаючи волю создателя, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у что, що все це буде здійснено, що люд обов’язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім’ю народів поет називає великою і вільною. У “Заповіті” звучать ноты й суму, й гордості, а найбільше – віри в перемогу, в что, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, если Дніпро “…понесе з України у синєє море кров ворожу”.

Мріє Т. Шевченко, як і О. Пушкін у поезії “Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…”, прийняти шану від майбутніх поколінь. Він пише:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, негромким словом.

У поезії “Заповіт” відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію на тему майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.